Модрина європейська, Larix decidua

Листопадне велике дерево, з конусоподібною кроною з горизонтальними від стовбура і злегка вигнутими вниз гілками, кінчики яких трохи підняті вгору. Кора на молодих подовжених пагонах сірувато-жовта, гола, на дорослих деревах поздовжньо-тріщинувата, бура. Хвоя в пучках на укорочених пагонах, м'яка, яскраво-зелена, осіннє забарвлення жовте, перед опаданням тепло-жовтого кольору з помаранчевим відтінком. Шишки 2-4 см завдовжки, довгасто-яйцеподібні, бурі. Шишки розкриваються навесні наступного року і обпадають через 3-10 років, часто разом з відмиранням пагонів.

Димо-та газостійка. Вітростійка. Довговічна. Досить світлолюбна, але більш тіневинослива, ніж модрина сибірська. Кращий ріст показує на суглинних, багатих поживними речовинами, помірно вологих і потужних ґрунтах, на бідних і піщаних - росте погано. Успішно росте на вапняних, кристалічних, сланцевих породах, на підзолистих, чорноземних і дрібних нерозвинених грунтах. Невимоглива до кислотності грунту. Оптимальна кислотність ґрунту рН 5,5-6,5. Страждає від посухи.

Швидке зростання і стійкість до міського середовища роблять модрину європейську цінною породою для створення алей, легких прозорих груп, масивів. Прекрасна як солітер. Особливо декоративна восени.